От тільки прийшла додому і зрозуміла,що маю справжніх друзів.От сьогодні ну мені збили настрій поганою новиною,а друзі заспокоїли і допомогли її розв*язати.От вже пізно,а вони мене провели до дому аж під самі двері,побажали доброї ночі і сказали,що завтра подзвонять.Не знаю...може вони до мене відносяться так,томцущо я найменша,але приємно,коли є такі люди поруч....

Ну і фінал тієї історії з хлопцем,він мені подзвонив і сказав,що я йому подобаюсь і розказав чому він мене бросив.Насправді він мене бросив тому,що якісь не зрозумілі дівчата його побили і сказали "Не зустрічайся з нею!"Потім він ще ціли день писав мені СМС і запитував чому я не вірю в цю історію "Я відповіла просто не вірю!А якщо хочеш зі мною зустрічатись добийся спочатку моєї приязності до тебе." він відповів,що нічого не буде добиватись.Потім знову писав СМС.Я вирішила йому написати СМС "Яекщо хочеш зі мною зустрічатись,то ти повинен мені усе розповісти при зустрічіті" він прислав СМС "Забей!" я відповіла,що забила,але навіщо усе це треба Більше він не писав.

Вчора малювала картину,котру мене попрохали намалювати,до 12 годин ночі.Потім розумію.що засинаю,тому я вже лягла спати,але приходить СМС.Дивлюсь СМС пише хлопець з,котрим я зустрічалась майже рік назад в СМС йшлось:"Я думаю надо встретится!",я не відповідаю(грошей на рахунку не було),приходить друга СМС:"Я приеду в город позвоню",я знову не відповідаю.Приходить СМС третя "Если честно ты мне нравишся,только на меня тогда наехали и вышло так...ты поняла" я знову ж таки не відповідаю.Ну і фінал, СМС четверта " Я просто только сейчас понял,как тебе тогда было больно,что ты думаешь по этому поводу?"От і я тепер не знаю,що йому сказати,та й кийсь він дивний пройшов майже !!!РІК!!!,а він тільки зрозумів,як мені тоді було боляче. P.S.Як ви думаєте,що мені зробити?

Хоча,я тільки йду у восьмий клас,але мене турбує одне питання "Яку професію обрати?"Адже вж через два роки,вже через два! мені прийдеться вступати до вищого навчального закладу.Так я хочу йти з дев*ятого класу.У мене є три варіанти: 1)Дизайнер інтер*єру 2)Міжнароді відносини 3)Перекладач Перший варіант мені подобається мені більше від усих.Якщо я оберу професію дизайнера,то хочу вступити після гімназії та художньої школи у художній коледж,а потім в художню академію.Але мене турбує те,що чи зможу я потім знайти собі гарну професію?Адже сьогодні досить багато дизайнерів. Другй варіант подобається моєму тату,багатьом старшим друзям та й мені,але я боюсь цієї професії,мені здається,що я з нею не справлюсь. Третій варіант перекладач подобається моїй мамі,маминим подругам,моєму викладачу англійської мови та й трішки мені.Справді цікаво,але всетаки де потім шукати роботу? P.S. А що ви думаєте згідно цієї теми???

Привет самый дорогой моему сердцу человек! Я за тобой очень скучаю!Если бы ты знал,как это тяжело прожить без тебя!Мне кажется,ято если я закрою глаза,то увижу твои глаза. И всётаки так хочется услышать твой голос...Ты наверное не знаешь как я радачто судьба свела нас с тобой вместе...Я не знаю почему,но вся голова забита мыслями о нас.Странно?Я знаю но всё же... Твоя...

Коли я відпочивала у Криму то вирішила,що треба чимось зайнятись у вільний час від купання,загорання,відвідування екскурсій та розслабляння,тому я вирішила писати.Знаєте коли взяла ручку до рук то зрозуміла,що це будуть не вірші,котрі я пишу коли я переповнена емоціями,а це буде проза.Знаючи свою гарну подругу,та її хлопця вирішила написати про їх кохання,можливо це й не етично з мого боку вкрасти сюжет їхньої казки,але всетаки я це зробила;)А також трішки моєї фантазії та й вишло маленьке оповідання у формі листів від цієї дівчини.Але мені хотілось би дізнатись чи захотіли б ви прочитати цей маленький твір? _____________________________________________________________________________________

Ні!Ну шо це таке???Знову в школу і зновушкільна форма,а у мене ще і гімназія божевільна!У нас якщо ти не у шкільнійй форм вчитель відразу дзвонить додому батькам.У нас навіть на всю гімназію закупили однакові щоденники,якщо дівчина пришла у гімназію нафарбованною їй відразу говорять,щоб вона сходила вмилась.Я вже у 8 класі, а нам восьмикласницям до цього часу говорять ходити з бантами.Нам не дозволяють носити портфелі на одне плече,а якщо це велика сумка,які зараз дуже модні,то відразу дзвонять батькам.Нам не дозволяють носити каблучки,якщо вони навіть не масивні і золоті,а також е дозволяють носити сережки.Також нам дівчатам не дозволяють ходити у гімназію з розпущеним волоссям,а хлопцям з модними довгими стрижками.Також нам не дозволяють купувати зошити на обкладинках,котрих зірки естради.Дівчатам не можна носити брючні костюми.((Дівчатам не можна відпускати нігті,навіть якщо вони не дуже довгі і ухожені.Ні ну що це таке???Ну хіба ж так можна???Ми ж вже живемо вже у двадцять першому столітті!!! P.S. Хто що думає по цій темі???

Я дуже люблю фотографуватись,люблю малювати,але сама я не дуже гарно фотографувала,але зараз я вирішила відкрити у собі ще й фотографа))Ось і мої перші роботи))

Усе дуже сподобалось(крім медуз у морі:(()Я дуже рада,що знову вдалось відвідати Крим!І я думаю,що вдасться його відвідати і наступного року))Загалом все було чудово дуже сподобалась екскурсія Лівадійським палацом,а також кінна прогулянка на Ай-Петрі!Надіюсь,що ще вдасться з*їздити в Приморськ до початку навчального року.

Ось вже 2 дні,як я вдома і я розумію,що мені не вистачає пляжу,теплого моря і екскурсій.І розумію,що мені не вистачає Криму... Крим для мене це неначе окрема країна.І знаєте вже чотири роки я подорожую Кримом і я ніколи не помічала сірого натовпу людей,котрі кудись біжать нічого не помічаючи на своєму шляху,але я бачу сяючі обличчя і відкриту посмішку оточуючих. У цьому році я побувала у :Лівадійському палаці,Ханському палаці,на Ай-Петрі,у Семеізі,Кастрополі,Балаклаві і Севастополі. Лівадійський палац - літній палац Романових.Збудований Лівадійський палац був у 1911 році для Миколи ||.А в 1945 році це було місце зустрічі Стаі,Рузвельта і Черчіля.Нажаль круглий стіл,котрий стояв у головному залі був винесений,а замість нього,на деякий час,поставили новий великий стіл за котрим проводився самет наших політиків. Ай-Петрі запам*ятався своїми печерами і східними ласощями,а також прогулянкою на конях.Я ніколи не думала,що це може бути так захоплююче кататись на конях. У Кастрополі і Семеізі запам*яталось море,не знаю чому,але воно не таке чисте у Севастополі...А от у Балаклаві ми здійснили подорож на яхті у відкрите море,до мису Айя.Коли ми пливли на яхті,то побачили п*ятьох дельфінів,я думала,що їх вже й немає у Чорному морі,але я помилялась. Ну і звичайно Севастополь-місто герой.Я в ньому вже побувала втретє,але завжди радію,коли повертаюсь.Це місто дуже гарне,особливо набережна.Чого там тільки не побаиш,а на ринку сувенірів чого тільки не придбаєш.І знову,вже втретє,я побачила парад приурочений ВМФ Росії та салют. І всетаки я з сумом розумію,що цієї краси ще не побачу майже рік,але фото зроблені влітку будуть повертати мене у казкову країну сонця та моря - Крим.

Я відїжджаю))У Крим сьогодні,чи правельніше завтра, о другій годині ночі,мене чекає відпочинок у Севатополі))Буду сумувати Ваша Даро4ка

Сорок одна большая разница __ Мы можем дружить, флиртовать и влюбляться… Но при этом не нужно забывать, что мы - абсолютно разные! Даже в мелочах. И объединяет нас только любовь друг к другу. 1. Мы не только по-разному одеваемся, мы еще и раздеваемся по-разному. Мужчина снимает футболку через голову, ухватив на спине, а женщина - поднимая за подол руками крест-накрест. 2. Мы не чешем в затылке. Во-первых, мы не любим демонстрировать свою растерянность, во-вторых, это портит прическу. Да и выглядит не очень! 3. Мы часто наматываем прядки волос, даже коротких, на палец. И хотя длинноволосых мальчиков сейчас много, они так не делают. Это женское кокетство. 4. Мы никогда по-настоящему не поймем, почему футболисты, выстраиваясь в стенку, делают такую смешную горку ладонями. Поэтому мы не вздрагиваем, когда в кино герой получает удар ботинком в промежность. Зато, если кто-то неудачно пошутит о родах… 5. Женщина не прикусывает сигарету зубами и не смолит ее, не вынимая изо рта - она держит дымящуюся палочку в руке. Курение для нас - целый ритуал. Ну, пока мы наконец не бросим. 6. Зевая, мы прикрываем рот ладошкой, а не кулаком. 7. После ванны или душа женщина — неважно, коса ли у нее до пояса, короткая стрижка или двухмиллиметровый ежик — обязательно обматывает голову полотенцем хотя бы на минуту. Потому что а) так на спину не текут холодные струи и б) когда-то давно мы вычитали, что это полезно волосам. 8. Мужчины искренне не понимают, как можно носить стринги. А мы делаем вид, что это "ну очень удобно, правда-правда, я их совсем даже и не чувствую". 9. Замахиваясь, чтобы что-то кинуть, мы отводим руку не вбок, а назад. А если что-то бросят нам на колени, мы их инстинктивно отдернем, а мальчики, наоборот, инстинктивно же сведут их вместе и поймают предмет. А вроде бы хватательный рефлекс развивался в детстве у всех одинаково. 10. Иногда мы не можем заставить себя выбросить засохшие цветы. Тогда мы называем их "композицией" и "элементом декора". И ни за что не признаемся, что мы просто сентиментальны и храним эту розочку в память о том вечере, когда… 11. Здороваясь за руку, женщина почти не пожимает ее. Да и вообще не девочковый это ритуал. Мало ли что эти руки трогали… Чмоканье в щеку куда гигиеничнее! 12. Оборачиваясь на зов, женщина обычно поворачивает только голову. Мужчина разворачивает и корпус, потому что у него гораздо менее гибкая шея. Может, из этого пословица про шею и выросла. 13. Женщины боятся пауков, червяков и мышей. Нам и гусеницы не очень нравятся, даже если они красивые. Объяснить мужчинам, как можно бояться того, что меньше тебя - невозможно. Зато со здоровым Кинг Конгом сладила именно девушка! И неважно, что это лишь кино. 14. Подавляющее большинство женщин считают, что умываться водой с мылом вредно. А теперь попробуй поймать мужчину и рассказать ему про PH-уровень - взвоет и скажет, что химии с него и в школе хватило! 15. На предложение показать руки мужчины протягивают их ладонями вверх. А женщины - ладонями вниз. Потому что самое красивое в руках - это маникюр! :) 16. Слова, которые женщина произносит, ударив по пальцу молотком, можно без цензуры пропустить в эфире «Спокойной ночи, малыши...» То, что говорит в таких случаях мужчина, транслировать нельзя. 17. Женщины открывают пивные бутылки открывалками для пивных бутылок. А вовсе не столом, ножом или глазницей! 18. У женщин преобладает грудной тип дыхания. У мужчин в процессе дыхания активно задействованы мышцы брюшного пресса. Оно и понятно - ведь во всех романах описана "ее вздымающаяся грудь", а не "вздымающийся живот"! 19. Женщины не любят, когда у них свободны руки. Поэтому они всегда носят с собой сумочку — чтобы теребить ее за ремешок, придерживать за край и бесконечно в ней копаться. За неимением сумочки подойдет все, что угодно — веер, перчатки, книжка, цветок. Мужчины ходят, засунув руки в карманы и бряцая там всем добром - от квартирных ключей до гаечных. 20. Подниматься или спускаться с горы женщины стараются боком. Мужчины просто шире расставляют ноги. Хотя попробовали бы мужчины спуститься с горы в узкой юбке! 21. Рассматривать свои пятки женщины предпочитают, оборачиваясь за спину. Мужчины же просто поворачивают поднятую стопу. 22. По раскаленной гальке или песку женщина идет на цыпочках. Мужчина наступает только на пятки. 23. Потягиваясь, мужчины раскидывают или поднимают руки, а женщины сгибают их в локтях, прижимая к бокам. 24. Пояс на халате женщины завязывают выше пупка, а мужчины - ниже. 25. Если на улице женщина вдруг заметит, что у нее расстегнута ширинка, она довольно равнодушно отнесется к этому обстоятельству и спокойно застегнет брюки. Зато расстегнутый лифчик - это катастрофа, хоть и не бросается в глаза… 26. Уши женщины затыкают пальцами, а мужчины — ладонями. 27. Когда ты просишь женщину передать тебе зажигалку, она передает тебе зажигалку. Просто передает, а не проверяет твою прыгучесть и реакцию. 28. Одеваясь, женщина сперва наденет рубашку, потом — брюки. Мужчины обычно поступают наоборот. 29. Перчатки женщина одевает до выхода на улицу - кожу рук надо беречь! А мужчина в лучшем случае просто положит их в карман. 30. Поднимая тяжелый предмет, женщина постарается переместить его на бок. Мужчина несет груз перед собой. 31. Мелочь и крупные купюры женщины предпочитают носить в одном и том же месте. И это место - кошелек. Роль ходячего оркестра с литаврами из звенящих в карманах монет прочно занята мужчинами. 32. При ударе кулаком женщина выставляет вперед большой палец. И зря - в таком положении его легко вывихнуть, о чем мужчины отлично знают. 33. Чтобы отжать вручную мокрое белье, женщина берется за него ладонями вверх, мужчина — ладонями вниз.

Сумую...Так сумую...Він десь там...Кохаю, ну щож зробити???Дурненька...мала... "...,за твой голос нежный, я сейчас готова всё отдать" ********************* Ні,життя стало таким же тьмяним,як і було до цього,але лише на мить,лише на мить,воно стало тьмяним...Біжу далі,хоч знову я побачила зраду друзів,біжу далі не озириючись,біжу далі,неначе по темному тонелю в кінці,котрого є світло.Як говорить моя подруга:"Не плачь , потому что это закончилось . Улыбнись , потому что это было." P.S. "...,дыши, живи и будь со мною Ведь расстояние тоже измеряется любовью."

Картинки 3d на асфальте.Ну как?

Це врода, каже зневіра, Насолода, каже сум, Жорстокість каже ніжність, Байдужість, каже відчай, Смерть каже лихо. Моя сестра любов, Каже щастя стиха.

Зелене листя.Блакитне небо.Свіже повітря.Щастя.Тепло.Тиша. Не хочу заплющувати очі.Мить, ще мить.Хочеться бігти,кричати,несамовито нестись кудись в далечінь....Якась тепла свіжість...."Мурашки" по спині.Так тихо, що не хочеться порушувати цю тишу...Я посміхаюсь сонцю...Приємно відчувати,легкий прохолодний вітерець...Сонце засліплює очі...Чомусь стало так солодко.Відчуваю аромат фруктів.....А там у місті купа сірих людей...Вони усі кудись біжать...Вони не помічають щастя цього яскравого літа...Хіба ж це так тяжко просто посміхнутись прохожому???Якби ми усі посміхались і відчували радість від життя,то було б набагато простіше все у цьму світі...І знову це зелене листя.Блакитне небо.Свіже повітря.Щастя.Тепло.Тиша.

Якщо хтось читав мій блог уважно,то зміг побачити,що мені подобався хлопець старший за мене.Я з цим хлопцем сілкувалась,але лише так "Привіт!Як справи?Як навчання?" А ось коли я приїхала з дитячого табору,то мене запросила його двоюрідна сестра піти погуляти з нею та ще з однією нашою спільною подругою.Ми йшли по центру міста і підійшов він,той,у котрого я так закохана...Ми з ним добре поговорили,а потім пішли з подружками далі гуляти.Потім прийшов час йти мені додому,я живу від центра міста за 5 хв ходьби,коли я поспішаю я можу добігти ,від нашої головної площі міста,додому за 2 хв.Але моя подруга,а його сестра,сказала,що саму мене не відпустить мене додому і подзвонила йому,він прийшов за 2 хв.Ми попрощались з подружками і пішли проводжати мене додому.Хоч я живу й близько,але у мене було таке враження,що ми йшли не 5 хв,а цілих 15 хв.Ці 15 хв щастя назавжди залишиться у моїй душі та серці...

Літо!Сонце!Кохання!Море!Дружба!Нові знайомства!.....і я вирішила....ЗМІНИТИ ДИЗАЙН!!!І мій блог став яскравішим.Ну як він вам - блог у новому дизайні?

Усім привіт!!!НГарешті я повернулась!Я за вами усіма дуже сумувала!Я добре відпочила!А як вже відпочивали ви?

Ну,що ж давайте,до скорих зустрічей.(Повернуся 16 липня) Ваша Дар*я P.S. Поъхала у ДОЗ"Волна"-дитячий табыр выдпочинку

Одри Хепберн – женщина легенда Одри Хепберн – женщина, ставшая легендой кинематографа и эталоном красоты при жизни, и по сей день таковой остается. До сих пор, молодые девушки чтят ее, как идеал, одеваются в стиле Одри. Она остается живой, и после смерти. Одри Хепберн, дочь английского банкира и голландской баронессы, родилась 4 мая 1929 года в Бельгии, в городке Иксель под Брюсселем. Школьные годы Одри провела в оккупированном фашистами Арнхеме (Голландия), где она жила с матерью после развода родителей. Одри училась балету в Арнхемской консерватории, но когда Нидерланды были захвачены фашистами, занятия пришлось прекратить. Как многие подростки, Одри стала помогать движению Сопротивления, но в конце войны тяжело заболела и снова стала на ноги только в первые дни мира. После войны Одри продолжила образование в Лондоне. В начале 50-х годов Одри посещала классы актерского мастерства Феликса Эйлмера и снималась в нескольких британских фильмах. В 1951 году французская писательница Колетт, увидев Одри на съемках картины «Малышка из Монте-Карло», настояла на том, чтобы Одри исполнила главную роль в бродвейской постановке ее романа «Жижи». Благодаря этой весьма успешной работе, Хепберн вскоре сумела получить роль в фильме «Римские каникулы» с Грегори Пеком, за которую была награждена премией «Оскар» как лучшая актриса. Впоследствии она еще четырежды номинировалась на «Оскар». Потрясающая внешность вместе с актерскими способностями обеспечили Одри Хепберн головокружительную карьеру в кино и шоу-бизнесе. В 1961 году только благодаря Одри Хепберн, точнее, ее легендарной роли в фильме «Завтрак у Тиффани» ювелирная компания Tiffany & Co обрела, так же как и Одри, всемирную известность. С выходом киноленты дела фирмы пошли в гору. Владелицы легендарного итальянского дома высокой моды FENDI, первого салона мехов, созданного в 1932 году, считали за честь создавать для Хепберн именные шубы. На протяжении всей своей жизни, да и после смерти Одри Хепберн была музой Юбера де Живанши. С 24-летней начинающей актрисой он познакомился в 1953 году, через год после открытия своего дома моды. Она еще не стала звездой, но уже была красивой женщиной. Одри сразу же показалась Юберу идеалом женской красоты. В течение более чем 40 лет дом моды Givenchy создавал женственные, нарядные и изящные модели одежды именно для нее. Оба раза Одри Хепберн выходила замуж в платьях от своего друга. В 50-х годах Givenchy выпустил парфюмерную линию. Первым парфюмом стал прекрасный De, а вторым - именные духи Одри Хепберн L'interdit. Королева красоты, эталон моды, талантливая актриса, просто чудесная женщина умерла 20 января 1993 года в Швейцарии (4 мая ей бы исполнилось 64 лет). На отпевании рядом с мужем и детьми присутствовал и Юбер де Живанши. На похоронах он назвал ее "настоящей феей, несущей любовь и красоту".

Усе пора мені йти...Ні,не на дуже довго усього на 3 тижні,я від*їжджаю,у дитячий табір відпочинку...Знаєте мені так туди не хочеться їхати,мені й у місті добре...Але вже все вирішено,тож давайте...до зустрічі... Ваша Дарочка

Мене давно не було вирішила провірити свій блог...Якось почалися канікули пройшла шкільну практику,пройшла художню практику...Тепер розумію,що робити більше нічого...також я розумію,що сумую за тим шаленим способом життя,котрий я маю,коли навчаюсь у школі...А також я зараз відчуваю якусь пустоту...Не знаю,що робити...вже все набридло..Добре не буду вам псувати настрій своїми проблемками....Усім допобачення...Ваша Дар*я

Я теж люблю яскраві речі,я теж люблю вирізнятися з сірого натовпу.але ж не до такого!!!

Просто я живу ним!Якось випадково у мене вирвались сьогодні ці слова...А знаєте адже це правда....а головне Я почуваюсь ЩАСЛИВОЮ,хоч я знаю що він не є моїм.Я просто кохаю і дякую за це кохання адже САМЕ СЬОГОДНІ я відчула життя КЛАСНА РІЧ!!!!І я буду кричати ці чотири слова Я КОХАЮ ТЕБЕ ****!!!)))) ВАша Дарочка